23 травня 2013 Верховною Радою на основі проекту № 2990 був прийнятий Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Даним законом передбачається застосування адміністративних за своїм характером санкцій, таких
як штрафи, конфіскація майна та ліквідація, але за правилами кримінального провадження. Даний закон був прийнятий з метою візової лібералізації з ЄС в частині реформування антикорупційного законодавства.
Законом визначено вичерпний перелік злочинів, вчинення яких керівником, засновником, учасником або іншою уповноваженою особою юр. особи від його імені і в його інтересах є підставою для застосування до юр. особи заходів кримінально-правового
характеру, а саме:
Заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім держорганів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними в установленому
порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно держбюджету або місцевого бюджету, фондів загальнообов'язкового державного соцстрахування, Фонду гарантування вкладів фіз. осіб, а також міжнародних організацій.
У законі введено поняття "уповноваженої особи юр. особи" і закріплені ознаки вчинення злочину в інтересах юр. особи.
Серед заходів кримінально-правового характеру, які можуть застосовуватися до юр. осіб:
Закон вносить зміни до:
Кримінального кодексу України;
Кримінально-процесуального кодексу України;
У закони про основи протидії та запобігання корупції і про забезпечення осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві.
Термін давності в застосуванні юридичної відповідальності до юр. особі зупиняється за умови, що уповноважена особа приховується або його місцезнаходження невідоме. Строки давності можуть бути відновлені, як тільки відповідальний
з'явиться.
Слід зауважити, що інститут застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб є досить суперечливим для законодавства України в цілому. Реалізація норм закону потребуватиме впровадження нового підходу
до теорії кримінального права. Не можна не помітити тенденцію держави до криміналізації правопорушень. Запитання щодо інституту кримінальної відповідальності юр. осіб велися і раніше, але існували вони на рівні дискусій
і обговорень, а спроби парламенту ввести кримінальну відповідальність для юр. осіб виявлялися невдалими. Так само не ясні ознаки, за якими можна сказати, що правопорушення вчинено саме в інтересах юр. особи. І важливий
факт: хоч закон і прийнятий для боротьби з корупцією, чому тоді держоргани, органи місцевого самоврядування - суб'єкти корупційних злочинів, уникають цієї відповідальності?